Gorodishche - Городище

Місто виникло на місці давнього поселення гродища. Перша писемна згадка про Городище належить до XVI століття, коли ці землі належали шляхтичам Конецпольським.

1649 року Городище стало сотенним містечком Черкаського полку.

У другій половині XVII-го — на початку XVIII-го століття місто переходило від одного власника до іншого. Після Прутського договору 1711 року до Жовтневого перевороту 1917 року городищенські маєтності були власністю спочатку польських магнатів Любомирських, а після придбання їх князем Потьомкіним передаються у спадок його племінниці Олександрі Енгельгард, дружині гетьмана польських військ Ксаверія Браницького, потім — князю Михайлу Воронцову (як придане Єлизавети, дочки Браницького) і зрештою — графині Катерині Балашовій.

1768 року мешканці міста стали учасниками Коліївщини, під час якої місто було звільнене від польських феодалів.

1848 року брати К. і Т. Яхненки та Ф. Симиренко заснували тут цукроварню.

З 1923 року місто стає районним центром Київської губернії, у 1925—1932 роках — Черкаського округу, з 1932 — Київської області, 1954 — Черкаської.

В 1956 році Городище віднесено до категорії міст районного підпорядкування.

Пам'ятники архітектури

Михайлівська церква

Музеї

Городищенський краєзнавчий музей — вул. Винниченка, 7;
Городищенський літературно-меморіальний музей Івана Ле — вул. Героїв Чорнобиля, 141.
Персоналії

У вересні 1843 року та двічі влітку 1859 року в Городищі бував Тарас Шевченко. Відвідували містечко і народовольці А. І. Желябов, М. І. Рисаков, В. К. Дебогорій-Мокрієвичю.

У Городищі бували М. І. Костомаров, М. П. Драгоманов. У 1870 — 1873 рр. тут жив український етнограф П. П. Чубинський, на цукровому заводі працював відомий інженер-технолог цукрової промисловості М. О. Топлигін.
Народились
П. П. Гулак-Артемовський — український поет.
С. С. Гулак-Артемовський — український композитор.

Герої Радянського Союзу

Василенко Микола Григорович (* 1911 — † 9 квітня 1944) — народився селищі імені Петровського (нині територія міста) ^[5];
Лютий Григорій Михайлович (* 21 січня 1924 — † 21 жовтня 1986)^[6].
Мамай Микола Васильович (* 1914 — † 16 квітня 1945)^[7].

Герб

Щит перетятий перекинуто-щипцеподібно (перекинуто-двохсхилоподібно) лазурним кольором і сріблом, мурованим чорними швами. В верхній частині щита золота ліра з золотими струнами. В нижній частині щита два червоних щитка, які нахилені до середини щита і стикаються верхніми частинами. Правий щиток обтяжений покладеними навхрест золотою шаблею вістрям вниз і золотою стрілою вістрям вверх. Лівий щиток обтяжений золотим овальним щитком, обтяженим в свою чергу укороченим довгим червоним хрестом. Щит увінчаний срібною міською короною з трьома зубцями і обрамлений по горонам — справа віхтиком стебел пшениці з колоссям і листями натурального кольору, зліва — стеблом квітучої мапьви з червоними квітками. Стебла пшениці і мальви обвиті срібною стрічкою з написом в її нижній частині червоними буквами «ГОРОДИЩЕ».

Прапор

Прямокутне полотнище розділено по горизонталі на три рівновеликі смуги: малинову, жовту і малинову. В древковому блакитному трикутнику жовта літра з жовтими струнами. Співвідношення сторін полотнтща 2:3 (ширина до довжини), висота трикутника складає 1/3 довжини полотнища.

Галерея


Пам'ятник Петру Гулаку-Артемовському в місті		кінотеатр «Жовтень»		Городищеньске відділення міліції		Міський будинок культури


Залізничний вокзал		Городищенський коледж Уманського державного аграрного університету		Пам'ятник Левкові Симиренку біля Городищенського коледжу Уманського державного аграрного університету		Міська школа мистецтв